Ой, братаны, я тут решил поделиться с вами своей недавней историей про экстази и жарку хлебушка с маслицем у костра, ай да прикол, вы сами не поверите!
Было это в прошлую пятницу, когда я, один, без друзей решил зайти в закладки и поискать что-нибудь интересненькое. Пролистываю я весь этот бла-бла-бла и натыкаюсь на объяву: "Экстази, качественный, большой пакетик, самовывоз". Знаете, у меня сразу глаз заблестел, я то понимаю, какие дела! Тут же связываюсь с продавцом и договариваюсь о встрече в парке возле нашего района. Это было волнительно, но я уже предвкушал увлекательный вечер в своей компании.
Итак, подъезжает ко мне парень на велосипеде, выскакивает из-за кустов и вручает мне пакетик с экстази. Я поглядел на него, и ох, какая красотища! Разбегаюсь я домой, ничего не стесняясь, все руки чешутся подзаправиться этим чудом.
Вот я и сидел у себя в комнате, развалившись на кровати, одним глазом смотрю фильм, другим - рассматриваю этот пакетик. Не выдержал я, открываю его, достаю экстази и делаю свой первый шарик. Не знаю, сколько мне его нужно было заполнить, но я решил, что чем больше, тем лучше.
Сунул я его в рот, запил стаканом воды, и вот уже мы с ним подружились. В голову начало лезть то самое штырящее чувство, когда все вокруг начинает расплываться, словно в зеркалах. Я чувствовал себя легким, словно пару часов назад съел легкий завтрак.
Курить мне не представлялось возможным, ведь я был занят более приятным делом. Но вот как-то дополз я до кухни, где увидел недавно купленный хлеб. Маслица, конечно, я нигде не нашел, но это меня не остановило.
Решил я сварганить костер на балконе и зажарить хлебушек с примесью магического зелья. Ведь горячий хлебушек у костра - это просто песня в наших кругах!
Я достал из шкафа палочки для шашлычка, раскладал их в поверхность той сковородки, которую нашел на кухне. Начал складывать обычный хлеб вовнутрь и пошел на балкон, медленно, из-за действия фенамина.
Там я уже зажег свою самодельную печку из брусчатки и начал жарить свой хлебушек. Не зря говорят, что горячий хлеб со свежим маслом - это лучшее блюдо для настоящего наркомана.
Я сидел на стуле, рядом с костром, пристально смотря на сковородку и слушая, как мой хлебушек хрустит и потрескивает от жары. Веселье и штырение достигло своего апогея, я был в настоящем экстази и наслаждался с каждой атомной клеточкой моего организма.
Хрустящий хлебушек с маслицем и магическим зельем - это такое счастье, что словами не передать!
Тут я вспомнил, что нигде не нашел маслица, и мне в голову пришла гениальная идея. Я достал из кармана пачку масла и аккуратно разложил его по всему хлебушку. Казалось, что этот аромат и вкус никогда не кончатся.
Усевшись около костра, я сунул в рот свой шарик экстази и начал жевать свою ароматную и вкусную жареную лепешку. Мне показалось, что я попал в другой мир, где только радость, эйфория и счастье.
Это был самый прекрасный вечер в моей жизни, который останется моим воспоминанием до конца дней. С другой стороны, я понимаю, что в этом рассказе есть опасность преувеличения, и я не рекомендую вам повторять мои действия. Веселье свое цену имеет, не забывайте об этом, мои друзья!
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.